?

Log in




В Вінницький області недалеко від міста Ямпіль знаходиться село Буша. Воно увіковічело себе в історії битвою 1654-го року, коли польська шляхта намагалася заволодіти селом, дізнавшись, що всі чоловіки з відти пішли на війну. Але дружини козаків чинили їм небачений опір та, коли їх сили вичерпались, вони закрилися в пороховій вежі і дружина сотника Зависного Мар'яна, підпалила гніт, уеісши із собою на той світ половину польського війська.
Але наша історія буде не про козацькі часи і не про порохову вежу, яку відрестоврували, а про загадковий наскельний рельєф. Малюнок видовбано на природньому камені. Зображує він безлисте дерево, птаха на ньому, оленя, людину, яка стойть під деревом на колінах та прямокутник над всією картиною. Рельєф великий, десь 2х3 метри. Його в 1883 році віднайшов український археолог Володимир Антонович. Рельєф - унікальний, нічого подібного в світі ще не знаходили.
Але до Антоновича рельєф в 1824 році відкопав польський шляхтич ромуальд Овсяний, що і поспішив зафіксувати на стіні біля малюнку. Він влаштував біля рельєфу криту віранду і проводив там літературні вечори, пили чай та роздумували про рельєф. Через те, що Овсяний розкопав рельєф, на той почали діяти вітер та волога. Малюнок почав руйнуватися, плюс до цього стало неможливим встановити його вік (радіовуглецевий аналіз проводиться на грунті, в якій закопано об'єкт дослідження).
Версії про дату та причини створення малюнку суперечать одна одній, вчені не можуть дійти однієї думки навіть з приводу християнського чи язичницького походження рельєфу. Дехто датує його I-IV стл. нашої ери, а версії про 4 тисячі років до нашої ери. Символи, зображені на скелі мають декілька трактовок:
- дерево - дуб, святе дерево слов'ян, образ дерева життя. Або навпаки дерева смерті, бо воно без листя.
- птах - півень, як символ життя і світанку. Або символ загиблих душ.
- олень - схід сонця (приносить сонця на своїх рогах), зародження нового життя.
- людина на колінах - жінка в молитовній позі або в позі прохання або печалю. Або це чоловік в рясі, монах, що молиться, а саме святий Онуфрій, схоже зображення якого є в Софії Київський.
-прямокутник - рамка, в якій був напис, який донині не зберігся, але залишки якого можна побачити на фотографії Антоновича 1883-го року. Цей напис також має кілька розшифровок - які побачимо далі. Або це символ сонця, або це вікно в потойбічний світ (в с.Буша всі будинки мають такі маленькі віконечкі під дахом на торцевій стіні, і більше на цій стіні вікон немає. Ця стіна дивиться на захід - протилежність сходу-життя,  а вікно - неначе зазирає в царство мертвих). Або прямокутник - це телевізор чи екран монітора, через який за нами спостерігали іншопланетяни.
Є декілька основних версій походження рельєфу, які я пропоную вашій увазі:
Версія 1. Рельєф - пам'ять про спалення в 1524 році татаромонголами с.Антопіль (стара назва с.Буша) і чудесний порятунок однієї його жительки на ім'я Бася. Це вона зображена на колінах перед деревом. На її честь потім назвали нове село - Буша. Буша - залишилася одна душа. Версію підтверджує одна з трактовок напису в рамці-прямокутнику: " В містечку антополі третего іюні сталася єдна Бася" (Віктор Березяк). А також напис, залишений шляхтичем Овсяним: "Цей малюнок присвячений подіям 1524 року".
Версія 2. Рельєф - ікона, зображення святого Онуфрія. Наприкінці 16 століття в скельній ущелині оселився монах-відлюдник, або двоє монахів. Його звали Коетан Пеуніан, що відомо з напису на стіні (здається традиція залишати напис "Здесь был Вася" має стародавнє коріння:). Можливо це монахи створили рельєф. А можливо вони побудували навколо вже існуючого рельєфу церкву, церкву світої Барбари, святої Басі, Буші (перекликається з версією №1).
Версія 3. Рельєф - язичницька іконографія. А напис в рамці трактується як "Аз есм Миробог жрец Олегов (чи Ольгов) " (В. Даниленко). На користь цієї версії також свідчать ніши на протилежній рельєфу стіні, припустимо для жертвоприношень.
Версія 4. Рельєф - продукт іншрпланетного втручання. А прямокутник - екран монітору чи телевізор.
Обирайте, яка вам більш до вподоби:) Дійсно вірної поки не знайшли. Не треба далеко їхати за загадками. Україна повна їх.

Більше фото БушіCollapse )

Шлях:
            електричка Київ-Вінниця, автобус Вінниця-Ямпіль, автобус Ямпіль-Буша (таким способом доведеться ночувати або в Вінниці або в Ямполі). Автобус Ямпіль-Буша ходить рідко, три дні на тиждень три рази на день. Бажано попередньо дзвонити в Ямпіль за справкою. Від Ямпіля до Буші 15 км, але я пішки не ходила, тому не можу сказати скільки часу може зайняти, якщо ви зберетися йти пішки.            
                       автобус Київ-Ямпіль 17.00-02.00, автобус Ямпіль-Буша (доведеться чекати на автовокзалі в Ямпілі 3,5 години, перший автобус до Буші, якщо він в цей день ходить, буде десь о 5.30). Автобус Ямпіль-Київ 21.00 - 6.00.            
                       машиною Київ-Вінниця-Ямпіль-Буша = приблизно 420 км в один бік (по Житомирській трасі)          
                      Якщо не машиною, то я раджу варіант - туди автобус Киїів-Ямпіль, автобус Ямпіль-Буша, назад (якщо ви студент) автобус Буша-Ямпіль, автобус Ямпіль-Вінниця, електричка Вінниця-Київ, (якщо ви не студент) автобус Ямпіль-Київ.
Сума:
 
квиток на електричку Київ-Вінниця = 48 грн., автобус Вінниця-Ямпіль = 43 грн, автобус Ямпіль-Буша = 5 грн. В один бік = 96 грн.             автобус Київ-Ямпіль = 98 грн. В один бік = 98+5 = 103 грн.            
             житло: будинок можна зняти за 50 грн/доба (ціни могли змінитися)
Час:  
на екскурсія "порохова вежа-рельєф-Гайдамацький яр (геологічний заповідник)" вистачить 1 дня, на дорогу в один бік від однієї ночі до цілої доби (залежить від плануваннята вибору типу маршруту)
Контакти: 
Київ, центральний автовокзал (044) 525-9986, 525-5774                   
                   Вінниця автовокзал +380(432) 35-12-69 , 35-50-34, 35-14-60                   
                  
Ямпіль автовокзал (05456) 22889
                Буша "Заповідник"
(04336) 2-61-90 Директор Пірняк Олександр





Якщо ви ніколи не бували в Празі чи Відні чи Парижі, побувайте в Чернівцях – і ви зрозумієте, що таке стара Європа.

Невеликі вуличкі, викладені кам’яною бруківкою, огорнуті невисокими домами – кожен свого кольору – з червоними дахами. Якщо маленькі вулички з бруківкою можна побачити і у Львові, то різнокольорові будинки можна побачити мабуть лише в Чернівцях. Міська Рада тут блакитно-глазурова, будинок драматичного театру – зелений, РАГс – яєчно-жовтий.

Перша письмова згадка про Чернівці датується 1408 роком, але саме містечко існувало ще задовго до цього. Місто побувало у складі і Молдови (з 1359 р.), і Австро-Угорської імперії (з 1774 р.), і Румунії (з 1918 р.), тому не дивно, що Чернівці вибиваються з загальної картини українських міст своїм європейським виглядом. В архітектурі міста залишилися елементи кожної держави-власника. Тут повно старих памяток та будівель з багатою історією. До того ж Чернівців не торкнулася руйнівна сила Другої Світової Війни, місто не було зруйноване, як багато інших міст України. Однак на території міста були створені концтабори, було розстріляно і замучено тисячі євреїв. Воз’єднання Чернівців з Україною відбулося у 1940 році.

Перлиною Чернівців (вибачайте за штамп:) є Чернівецький національний університет – колишня резеденція буковинських митрополитів архітектора Йозефа Главкі (чех). Будували резиденцію з 1864 по 1882 рр.. Проект був настільки грандіозним, що в Чернівцях побудували 2 цеглових і 1 черепяний заводи, які виготовляли матеріали лише для будівництва резеденції.

Суміш архітектурних стилей, сплетіння червоних зубчастих стін та маленьких веж, мереживо кованих решіток. Візерунками розписані будівлі ззовні та всередині. В малюнках та ліпленні вгадуються мотиви української вишивки, буковинських килимів, венських ажурних орнаментів.

З 1875 року тут розміщується університет. Резеденцією митрополітів він побути так і не встиг. Замовив будівництво українець Євген Гакман – буковинський єпископ, з ім’ям якого пов’язують спроби створення незалежної буковинскьої православної церкви. Але спроби ці померли разом із єпископом у 1873 році, а з ними і потреба у резеденції для митрополитів.

Архітектор Главкі подарував місту і ще один шедевр - Вірменську церкву, яку теж варто відвідати.


Окрім чудового університета також можна відвідати старе кладовище, навіть два кладовища. Одне - католицьке, друге - єврейське. Кам'яні пам'ятники та скульптури, сімейні склепи знатних родин, які більше нагадують маленькі храми.

Якщо у Вас буде можливість та натхнення завітайте на виставу до Чернівецького музично-драматичного театру. Навіть якщо ви не поціновувач театрального мистецтва, вам все одно варто хоча б побачити ззовні цю прекрасну зелену будівлю та алею зірок, що розкинулась перед театром. Зірки нагадують такі з Голівудської алеї слави:)


Університет

Фото Університету ззовні та всередині (великі фото!)Collapse )


Вас вітають Чернівці


Фото Чернівців_місто в деталях (великі фотографії!)Collapse )



Старі кладовища


Шлях: потяг Київ-Чернівці (докладніше uz.gov.ua), прибуття о 9.33

потяг Чернівці-Київ (докладніше uz.gov.ua), прибуття о 9.19

автобус Київ-Чернівці (докладніше bus.com.ua), прибуття о 6.40 або о 8.10. Є два рваріанти: або виїхати рано і приїхати пізно ввечері в Чернівці, або виїхати пізно і приїхати в Чернівці вранці (ніч в автобусі)

авто Київ-Чернівці 540 км

Сума: 81 х 2 грн. (плацкарт в обидва кінці), 122 х 2 грн. (купе в обидва кінці), 40 х 2 грн. (квитки на автобус в обидва кінці, ціну краще уточнювати).
150 грн/доба – аренда квартири* або 12 євро/доба – молодіжний хостел (докладніше
1ink.ru/q1y)
* зняти квартиру подобово можна за об
явами в місцевій чернівецькій газеті, яку можна купити по приїзді в місто.

Час: два дні, одна ніч (не враховуючи час на дорогу – дві ночі)
Завелися - Поїхали!



Етнографічний музей архітектури та побуту Середнього Придніпров'я - музей під відритим небом. Ти наче потрапляєш в справжнє село: дуже охайні, прибрані вулички та будиночки, цілі господарські двори з усієї Подільської губернії: можна побачити як жив майстер по дереву чи вчитель, вдова або шинкар. При кожному будинку сад-город, на якому, якщо ви приїдите восени, лежать жовті та червоні гарбузи, коло хат повно квітів та дерев. Дерев'яні працюючі церкви. В кожен дім можна зайти і побачити обмеблювання та утварь, вишиті рушники, посуд.

Шлях: від Києва до Переяслава ходять маршрутки від м. Чернігівська
            від Переяслава до музея або на таксі (10 хвилин) або пішки 20-25 хвилин
            Авто:  86 км від Києва, по Бориспільській трасі, до Переяслава, по об'їздній дорозі в сторону Черкас до вказівки "Музей"
Тривалість: екскурсія одного дня
Сума: 16 грн. маршрутка до Переяслава, 15 грн. квиток на територію музея (вхід в окремі музеї вже на території
сплачується окремо), фотографування - 20 грн, відеозйомка - 50 грн, студентських знижок немає

ФотоCollapse )

Гусинці



Автор фото: Коляда Олександр
більше фотоCollapse )
                  

Було собі село Гусинці. Було-було аж до десь 1970-го року, коли його затопили води того ж Канівського водосховища. А людей з нього та із сел поблизу поселили в нове село, яке в 1969 році почали будувати - одразу, як вирішили - село топити. Гусинці зкрилися під товщею води (хоча поговорюють, що як засунути голову в воду серед штучного моря, то можна побачити верхівки дахів:)), і забули би про них, якби не церква Свято-Преображенська 1822 року, що сталася стояти посеред води мовчазним пам'ятником. А встояла церква тому, що голова сільради (радянська людина!) як дізнався, що село топити будуть, розпорядився церкву відремонтувати. А щоб стійка до води була, то будівельну суміш замішували з яєчним білком. І церква, що в селі на пагорбі стояла встояла і досі стоїть. Вода коло неї поросла очеретом, а фундамент, судячи із фото, що є в інтернеті, був залитий водою. Потрапити туди можна було або на човні (бажана моторному, бо Канівське водосховище нічогеньке-таке собі) або зимою по льоду.
І як в кожної церкви в неї є свої легенди та таємниці: кажуть, що по святах чутно, як дзвонять вже давно зняті дзвони або стогнуть по понівеченій святині монахи, порубані бандою розбійників.


Фото тутCollapse )

Яке ж було моє здивування, коли з моторного човна я побачила, що церква стоїть вже на острівці з піску, до того ж повному щебня, арматур, цементу, цегли і т.д. Головний - Шарикадзе Танас Іонович (в сані) - роз'яснив, що церкву планують зробити діючою, фундамент укріплять, стіни зтянуть. Як до церкви потім будуть добиратися на службу, я чесно спитати забула. Їхала ж бо туди документальний фільм знімати, про затоплену таємничу церкву, а вийшов фільм про будівельний майданчик:) Але є добре, що строять - у нас таке рідкість. Гроші - пожертвування та допомога юлагодійного фонду "Богуслав". Детальну інформацію можна дізнатися на їхньому сайті www.bfb.org.ua
Фото фонду
В селі Юрківці Чернігівської області є церква 1821-22 років дуже схожа на Преображенську, може навіть побудована за тим самим проектом.
Фото фонду

Шлях:
Доїхати до Ржищіва: 2 години від Києва, ходять маршрутки з Подільського автовокзалу.
В Ржищіві найняти моторного човна на річковому вокзалі.
або
Їхати на машині по лівому берегу Дніпра по дамбі 100 км, потім буде шлагбаум і 10 км по пісчаній дорозі (якщо у вас не джип, їхати не рекомендують). Однак кажуть, що тепер ту частину викупили і через шлагбаум можуть не пропустити (думаю, можна домовитись)
або
Їхати лівим берегом до с. Ковалин чи с. Сошников (туди наче ходять маршрутки, які їдуть до Канева), а звідти пішки 20 км (та не забудьте гумові чоботи, там можуть бути болота)

Контакти

с. Гусинці, Києвська область, Бориспільській район
(щоб замовити човен):
+380967772756 Віктор (Ржищів)
+380984127648 Світлана (комплекс "В Березовке", можуть дати телефони тих, хто катає на човнах)
Сума: 250 грн - моторний човен на чотирьох, який привозить вас до церкви, оставляє там, потім забирає вас, коли ви скажете.
            Якщо привести і відвести (щоб йому не треба було 2 ходки робити) буде мабуть вдвічі дешевше.


Завелися - поїхали


ЗАТОПЛЕНА ЦЕРКВА (с. Циблі)






Село Циблі (Київська область, біля Переяслав-Хмельницького) було затоплено водами Канівського водосховища на початку 70-х років. В селі на той час жило біля 1500 людей, була школа та церква. На березі штучного моря побудували нове село, а від старого лишилися лише руїни церкви святого Іллі Пророка.
   Доїхати до с.Циблі можна від автовокзалу в Переяслав-   Хмельницькому, ходять доволі часто, остання маршрутка іде біля 16.50. Від Переяслава їхати 10 хвилин. Також можна доїхати і від Києва з автовокзалу "Видубічі". Церква стоїть на острові, відділеному від берега невеликою протокою, яка поросла очеретом. Переяти воду можна в брід. Але вода доходитиме до шиї, а деінде доведеться плисти. Якщо заходити з боку ближчого до села, то там буде два водні перешийки, один мілкий (до пояса), а другий глибший.
Краще мати човна.
Щоб обійти церкву з іншого боку, іти доведеться хвилин 20-30. Рибалка сказав, що з того боку можна також перейти до церкви, і що води там по коліно. Але іти доведеться кілометри два.
Там дуже красиво восени, суміш червоних, зелених та жовтих кольорів. Навпроти церкви на пагорбі знаходиться нове кладовище, а поряд стоїть кам'яний старезний хрест. Десь там є козацьке кладовище. 

Шлях:
Київ - Переяслав-Хмельницбкий, маршрутки ходять з метро Чернігівська. З Переяслава до Циблі - ходять з автовокзалу. Остання іде десь о 16.50.
До Циблі ходять маршрутки прямо з Києва. Мабуть з Видубичів.
Назад:
Маршрутки до Переяслава з Циблі ходять приблизно раз на півтори години. Маршрутки на Київ - десь з такою ж періодичністю, але краще запитати.
Сума: 16 грн до Переяслава, 5 грн до Циблі з Переяслава.

Більше фотоCollapse )
 Завелися - поїхали